Суд відмовив громадянину рф у позові до Державної міграційної служби України щодо визнання біженцем

 Суд встановив , що позивач у лютому 2021 року нелегально прибув до України. Перебуваючи в Україні близько 3 місяців, він не звернувся без зволікань, як того вимагає Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», до компетентного державного органу із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

 Факт тривалого зволікання із зверненням за міжнародним захистом ставить під сумнів реальність загрози життю позивача та вказує на те, що дане звернення до міграційної служби із заявою про набуття міжнародною захисту після затримання позивача прикордонною службою обумовлено лише потребою у легалізації на території України,

 Суд зазначив, що критерієм для набуття особою додаткового захисту в Україні є наявність у неї обґрунтованих побоювань у разі повернення до країни громадянської належності зазнати серйозної шкоди: загрозу життю через загальнопоширене насильство в ситуації міжнародних або внутрішніх збройних конфліктів, смертну кару, тортури тощо.

 Оскільки на території рф не відбуваються збройні конфлікти, які призводять до загальнопоширеного насильства, через що може існувати індивідуальна загроза життю позивача в разі повернення до країни походження, тому даний аргумент заявника  не потребує дослідження.

 Також відсутня небезпека мобілізації позивача на війну в Україні, так як із його слів, він є непридатний до військової служби.

  Вказані заявником заходи на підтримку ЗСУ мали місце, проте фактичне намагання позивача приховати публічну персоналізацію своєї діяльності з допомоги ЗСУ (неможливість ідентифікації автора публікацій в Instagram та Тік-Ток, неправдиве повідомлення про нік у Фейсбук тощо) суперечать йото твердженням про саме публічність такої діяльності, з чого вбачається, що позивач намагається маніпулювати процедурою надання захисту в Україні.

 До того ж УСБУ надало інформацію, що позивач є фігурантом провадження у сфері незаконного обігу наркотичних речовин.

Суд дійшов висновку, що  оскаржене позивачем рішення ДМС України про відмову  у визнанні біженцем прийнято відповідачем обґрунтовано.

З  текстом зазначеного рішення можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 260/8803/23.