Закарпатський окружний адміністративний суд

18 березня 2016, 11:54

Заява Закарпатського окружного адміністративного суду

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 січня 2016 року № 807/1017/15 позовну заяву Маркової Оксани Петрівни від 15 червня 2015 року задоволено: визнано протиправним та скасоване Розпорядження т.в.о голови Тячівської районної державної адміністрації від 13 травня 2015 року № 119-к "Про звільнення Маркової О.П.", поновлено Маркову Оксану Петрівну на роботі на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації, головного архітектора Тячівського району з 14 травня 2015 року.

З огляду на те, що деякі Закарпатські ЗМІ та інтернет видання висвітлюють інформацію про поновлення судом Маркової О.П. на посаді необ’єктивно, формуючи при цьому хибну суспільну думку щодо корумпованості суддів окремого суду та судової системи в цілому, Закарпатський окружний адміністративний суд вважає за потрібне заявити, що всі рішення судом приймаються виключно на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи, згідно з нормами матеріального та процесуального права, з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства; громадська думка, позитивна вона чи негативна, особисті, людські чи професійні якості особи не можуть слугувати підставою для винесення об’єктивного, законного рішення.

У випадку непогодження з прийнятим рішенням суду законом передбачена можливість апеляційного та касаційного оскарження, чим , в даному випадку, і скористалася Тячівська райдержадміністрація, подавши апеляційну скаргу на вищезгадане рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Зважаючи на зазначену ситуацію, Закарпатський окружний адміністративний суд доводить до відома громадськості текст постанови суду від 04 січня 2016 року, в якій вказані мотиви та законодавчі підстави винесення судового рішення.

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 січня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1017/15

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Пирожук Н.П.

за участі:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

представників відповідачів - не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області та Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 04 січня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 11 січня 2015 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовною заявою ОСОБА_1 до Тячівської районної державної адміністрації та Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації, якою просить суд: 1. Визнати незаконним та скасувати Розпорядження Голови Тячівської районної державної адміністрації від 13 травня 2015 року № 119-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи; 2. Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації, головного архітектора Тячівського району; 3. Стягнути з Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської РДА середній заробіток за весь час вимушеного прогулу; 4. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Під час судового розгляду позивач та його представник підтримали повністю позовну заяву з мотивів, що наведені у ній та поясненні (а.с.а.с. 4-9, 113-115). Просили задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема представник позивача зазначив, що позивач обіймала посаду начальника відділу містобудування і архітектури Тячівської районної державної адміністрації, головного архітектора району, проте у зв'язку з Розпорядженням тимчасово виконуючого обов'язки голови Тячівської районної державної адміністрації № 119-к від 13 травня 2015 року було звільнено з роботи відповідно до статті 40 частини 1 пункту 1 Кодексу законів про працю України на підставі Розпорядження т.в.о. голови Тячівської районної державної адміністрації від 04 лютого 2015 року № 57 "Про ліквідацію відділу містобудування та архітектури державної адміністрації". Проте представник позивача вважає, що звільнення позивача є незаконним, оскільки Тячівською РДА за правовими ознаками проведено реорганізацію структури райдержадміністрації, а не ліквідацію відповідних відділу та сектору. З огляду на що згідно з вимогами статті 40 частини 1 пункту 1 КЗпП України працівники цих підрозділів не підлягали звільненню з роботи. Крім того, представник позивача вказав на те, що останній був звільнений під час його тимчасової непрацездатності і як доказ надав суду відповідний листок непрацездатності.

Відповідачем надіслано на адресу суду письмове заперечення проти позову (а.с.а.с. 52-56), відповідно до якого заперечив щодо задоволення позовної заяви в повному обсязі. Вказав, що прийняття вищезазначених розпоряджень є законним та таким, що відповідають чинному законодавству. Також вказав, що при звільненні позивача відповідачем було дотримано всіх передбачених законодавством України гарантій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач відповідно до Розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області "Про призначення ОСОБА_1" займала посаду начальника відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, головного архітектора району (а.с. 10).

Відповідно до Розпорядження в.о. голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області "Про внесення змін у структуру державної адміністрації" від 04 лютого 2015 року за № 56 (а.с. 11), у структурі Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області: 1. Ліквідовано сектор житлово-комунального господарства; 2. Утворено відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства чисельністю 5 штатних одиниць. Цим же Розпорядженням затверджено структуру відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської.

Відповідно до Розпорядження в.о. голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області "Про ліквідацію відділу містобудування та архітектури державної адміністрації" від 04 лютого 2015 року за № 57 (а.с. 12), у структурі Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області вирішено ліквідувати відділ містобудування та архітектури. Цим же Розпорядженням утворено ліквідаційну комісію, затверджено голову ліквідаційної комісії, а також зобов'язано голову ліквідаційної комісії здійснити передбачені законодавством заходи, пов'язані з ліквідацією відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, зобов'язано заступника голови державної адміністрації Каганця В.Й. попередити працівників відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації про можливе майбутнє вивільнення.

13 травня 2015 року згідно з Розпорядженням т.в.о. голови Тячівської районної державної адміністрації № 119-к, ОСОБА_1, начальника відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, головного архітектора району звільнено з 13 травня 2015 року, у зв'язку з ліквідацією відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації з роботи відповідно до статті 40 частини 1 пункту 1 Кодексу законів про працю України (а.с. 13).

Відповідно до статті 13 частини 1 абзацу 6 Закону України "Про архітектурну діяльність", до уповноважених органів містобудування та архітектури належать, зокрема, структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури.

Відповідно до статті 14 частини 1 Закону України "Про архітектурну діяльність", керівники органів містобудування та архітектури, визначених абзацами п'ятим - сьомим частини першої статті 13 цього Закону, за посадою є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, області, району, міста).

Розпорядженням від 10 березня 2015 року за № 128, затверджено Положення про відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації (а.с.а.с. 16-20).

Розпорядження від 01 березня 2013 року за № 111, затверджено Положення про відділ містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації (а.с.а.с. 21-26).

Проаналізувавши вищевказані Положення судом встановлено, що всі права та обов'язки припиненої юридичної особи перейшли до новоутвореної юридичної особи. Крім того, новоутворений відділ додатково наділений ще й повноваженнями у сфері житлово-комунального господарства, які раніше здійснював сектор житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації.

Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року за № 1074далі по тесту - Порядок), орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Відповідно до пункту 6 Порядку, у випадку реорганізації органу державної виконавчої влади відбувається перехід прав і обов'язків до утвореного органу, а у випадку ліквідації органу державної влади, функції цього передаються іншому органу державної виконавчої влади, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 8 Порядку, внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.

Відповідно до статті 9 частини 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Таким чином суд вважає за необхідне до правовідносин, що склалися між позивачем і відповідачем, застосувати положення Порядку відповідно до вимог статті 9 частини 7 КАС України.

Суд констатує, що повноваження відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації та сектору житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації, які ліквідовані відповідно до Розпоряджень т.в.о голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 04 лютого 2015 року за №№ 56 та 57, здійснює новостворений відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, який утворено Розпорядженням т.в.о голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 04 лютого 2015 року за № 56 у зв'язку із припиненням відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації та сектору житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації.

Закарпатським окружним адміністративним судом встановлено, що фактично відбулося припинення відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації та сектору житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації шляхом реорганізації (злиття), оскільки повноваження припинених відділів не передавалися іншим структурним одиницям відповідача, а такі повноваження були об'єднані у новому відділі Тячівської районної державної адміністрації.

Ухвалюючи 27 травня 2014 року постанову у справі № 21-108а14 про протиправне звільнення з публічної служби, Верховний Суд України, зокрема, вказав про необхідність при розгляді справ даної категорії перевіряти законність як розпорядчого акта про звільнення, так і процедури звільнення, оскільки правовий акт, що став підставою для ліквідації, та наступне звільнення працівника з цієї підстави взаємопов'язані. "…Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою, У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників з'ясовувати реальність такої ліквідації із врахуванням вищенаведеного.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і тлями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, мають перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони з метою, з якою це повноваження надано".

Зважаючи на викладене, Верховним Судом України зроблено однозначний висновок, що зазначення суб'єктом владних повноважень у виданих ним актах такого способу припинення юридичної особи як ліквідація не є доказом дійсності ліквідації такої особи.

Аналізуючи Розпорядження відповідача від 04 лютого 2015 року за №№ 56 та 57 щодо ліквідації відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації та сектору житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації, Закарпатський окружний адміністративний суд констатує, що відповідачем у цих актах не наведено обґрунтування доцільності відмови від виконання завдань та функцій, що покладені на відділ та сектор або їх передачі іншим відділам Тячівської районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Зі змісту Розпоряджень від 04 лютого 2015 року за №№ 56 та 57 вбачається, що зміни в структурі Тячівської районної державної адміністрації були проведені з метою оптимізації структури. При цьому згадана мета досягається у випадку як ліквідації структурного підрозділу (відмова від завдань та функцій) так і реорганізації. Проте, реорганізація не має наслідком, крім випадків скорочення штату, звільнення працівників, а ліквідація тягне наступне вивільнення працівників. З огляду на це, в у розумінні виконання статті 3 Конституції України такі Розпорядження не відповідають меті, з якою ці повноваження (щодо формування структури РДА) Тячівській РДА надані законом. Як зазначалося, ціллю діяльності держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Ця ціль визначає зміст і спрямованість діяльності органів державної влади. Всупереч зазначеному, т.в.о. голови Тячівської районної державної адміністрації прийнято Розпорядження, які необґрунтовано позбавляють, зокрема, позивача, конституційного права на працю.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд встановив, що відділ містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації та сектор житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації були припинені шляхом реорганізації їх у відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації.

Підставами припинення трудового договору згідно з положеннями статті 36 частини 1 пункту 4 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41). Статтею 36 частиною 4 КЗпП Українивстановлено, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до статті 40 частини 1 пункту 1 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з положеннями статті 49 2 частин 1-3 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України). Крім того, наведені вище положення частини четвертої статті 36 КЗпП встановлюють, що звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 зазначеного Кодексу можливе у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Крім того, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи (Постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2015 року, що ухвалена у справі за № 21-237а11).

Під час розгляду даної справи Закарпатським окружним адміністративним судом встановлено, що відповідачем не було забезпечено позивачеві законодавчо встановлених гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (стаття 49 2 частини 1-3 КЗпП України).

Більше того, відповідно до статті 40 частини 3 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Судом встановлено, що позивач була звільнена в період її тимчасової непрацездатності (а.с. 140), що суперечить зазначеній вище нормі.

Правову позицію щодо аналогічних спорів висловив Верховний Суд України також й у постанові від 01 липня 2014 року, що ухвалена у справі за № 21-212а14.

Відповідно до статті 244 2 частини 2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до положення про реорганізований відділ містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації (його пункту 7), відділ очолює начальник, який за посадою є головним архітектором району (а.с. 24).

Тобто позивач до звільнення займала посаду начальника відділу містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, головного архітектора району, про що свідчить й Розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області "Про призначення ОСОБА_1" (а.с. 10).

Відповідно до Положення про новоутворений шляхом реорганізації відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації (його пунктів 5.1 та 5.2), відділ очолює начальник, який за посадою є також головним архітектором району (а.с. 19 (на звороті)).

Відповідно до статті 235 частини 1 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, звільнення позивача з роботи є протиправним. З огляду на зазначене,суд приходить до висновку, що Розпорядження т.в.о голови Тячівської районної державної адміністрації від 13 травня 2015 року № 119-к "Про звільнення ОСОБА_1" є протиправним та відповідно підлягає скасуванню, А ОСОБА_1 необхідно поновити на роботі саме на посаді начальника новоутвореного у зв'язку з реорганізацією Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації, головного архітектора Тячівського району з 14 травня 2015 року.

Щодо дати з якої необхідно поновити позивача, то суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до оскарженого розпорядження відповідача - позивача було звільнено з роботи 13 травня 2015 року, тобто дата звільнення - 13 травня 2015 року вважається останнім робочим днем позивача. А відтак з 14 травня 2015 року у позивача почався вимушений прогул. Таким чином суд вважає, що необхідно поновити позивача саме з 14 травня 2015 року, оскільки позивач вважається таким, що 13 травня 2015 року був на роботі.

Відповідно до статті 235 частини 2 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року за № 9884/0/14-13/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік" кількість робочих днів у травні 2014 року становить - 20 днів; у квітні 2014 кількість робочих днів становить - 21 робочих дні.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09 вересня 2014 року за № 10196/0/14-14/13 та листа Міністерства соціальної політики України від 18 вересня 2015 року за № 560/13/133-15 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік" кількість робочих днів у травні 2015 року становить - 18 днів; у червні 2015 кількість робочих днів становить - 20 робочих дні; у липні 2015 кількість робочих днів становить - 23 робочих дні; у серпні 2015 кількість робочих днів становить - 20 робочих дні; у вересні 2015 кількість робочих днів становить - 22 робочих дні; у жовтні 2015 кількість робочих днів становить - 22 робочих дні; у листопада 2015 кількість робочих днів становить - 21 робочих дні; у грудні 2015 кількість робочих днів становить - 23 робочих дні.

Відповідно до листа Міністерство соціальної політики України від 20 липня 2015 року за № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік", кількість робочих днів у січні 2016 року становить - 19 днів.

Відповідно до довідки про заробітну плату та інші доходи від 06 листопада 2015 року за № 07-12/73 (а.с. 100), середньомісячна заробітна плата позивача становить 1646,72 грн..

Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить: за травень 2015 року - 963,96 (80,33х12(робочі дні з 14 травня)) грн.; за червень 2015 року - 1606,60 (80,33х20), за липень 2015 року - 1847,59 (80,33х23), за серпень 2015 року - 1606,60 (80,33х20), за вересень 2015 року - 1767,26 (80,33х22), за жовтень 2015 року 1767,26 (80,33х22); за листопад 2015 року - 1686,93 (80,33х21), за грудень 2015 року - 1847,59 (80,33х23) та за січень 2016 року - 80,33 (1 робочий день у січні 2016 року).

Судом встановлено, що позивач протягом періоду вимушеного прогулу в іншому місці не працював, заробітну плату та соціальну допомогу по безробіттю не отримував.

Таким чином середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 13174,12 (963,96+1606,60+1847,59+1606,60+1767,26+1767,26+1686,93+1847,59+80,33) грн..

Відповідно до статті 256 частини 1 пунктів 2 та 3 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160-163, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Т.в.о голови Тячівської районної державної адміністрації від 13 травня 2015 року № 119-к "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_1, на роботі на посаді начальника Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації, головного архітектора Тячівського району з 14 травня 2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2015 року по 04 січня 2016 року у розмірі 13469,43 грн..

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Тячівської районної державної адміністрації, головного архітектора Тячівського району та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1646,72 грн..

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.