Суд захистив інтереси громадянина щодо отримання земельної ділянки у власність

Закарпатський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Берегівської міської ради від 12.07.2019 р., яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Суд зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву про надання вищезазначеного дозволу.

Суд зазначив, що Земельним Кодексом  України визначено вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації,  зобов`язуючи орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. Крім того, законом встановлено місячний строк для розгляду даного клопотання.

Суд встановив, що відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив вмотивовану відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та порушив строки розгляду даного клопотання..

Доводи відповідача про  об'єктивну підставу для відмови заявнику, а саме наявність рішення від 12 липня 2019 року про  надання дозволу Управлінню комунального майна та земельних відносин Берегівської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність міста для розміщення інженерної споруди (каналізаційно-насосної станції) не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення, оскільки позивачем  клопотання було подано ще  18 грудня 2018 року,  та даний факт не заперечувався відповідачем у судовому засіданні.

Водночас суд наголосив, що  рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку та не гарантує  набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом,

З  текстом зазначеного рішення можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 260/1795/19.